Карл Маркс
Для самого земельного власника рента є відсоток на той капітал, який заплачений ним за землю або міг би бути виручений за її продажу.
Але, продаючи чи купуючи землю, він продає чи купує лише ренту. Ціна, яку він платить за придбання ренти, порівнюється із загальним рівнем відсотка і не має нічого спільного із самою природою ренти. Відсоток на капітали, вкладені в землю, зазвичай нижче відсотка на капітали, поміщені у промислові підприємства чи торгівлю. Таким чином, якщо не відрізняти від самої ренти відсотка, що приноситься землею її власнику, то виявиться, що відсоток із землі-капіталу падає ще нижче відсотка з інших капіталів. Але йдеться не про продажну або покупну ціну ренти, не про її ринкову вартість, не про ренту капіталізовану, а про ренту самої по собі.
Орендна плата, крім ренти у своєму сенсі, може ще містити відсоток на капітал, вкладений у землю. У такому разі цю частину орендної плати земельний власник отримує не як земельний власник, а як капіталіст. Це, однак, не та рента, у власному розумінні слова, про яку в нас має йтися.
Поки землею не користуються як засобом виробництва, вона не є капіталом.
У практичному житті ми знаходимо не тільки конкуренцію, монополію та їх антагонізм, а й їх синтез, який є не формула, а рух.
Монополія виробляє конкуренцію, конкуренція виробляє монополію. Монополісти конкурують між собою, конкуренти стають монополістами. Якщо монополісти обмежують взаємну конкуренцію у вигляді часткових асоціацій, то посилюється конкуренція між робітниками; і чим більше зростає маса пролетарів по відношенню до монополістів даної нації, тим рознуздання стає конкуренція між монополістами різних націй. Синтез у тому, що монополія може триматися лише тому, що вона постійно входить у конкурентну боротьбу.
Але, продаючи чи купуючи землю, він продає чи купує лише ренту. Ціна, яку він платить за придбання ренти, порівнюється із загальним рівнем відсотка і не має нічого спільного із самою природою ренти. Відсоток на капітали, вкладені в землю, зазвичай нижче відсотка на капітали, поміщені у промислові підприємства чи торгівлю. Таким чином, якщо не відрізняти від самої ренти відсотка, що приноситься землею її власнику, то виявиться, що відсоток із землі-капіталу падає ще нижче відсотка з інших капіталів. Але йдеться не про продажну або покупну ціну ренти, не про її ринкову вартість, не про ренту капіталізовану, а про ренту самої по собі.
Орендна плата, крім ренти у своєму сенсі, може ще містити відсоток на капітал, вкладений у землю. У такому разі цю частину орендної плати земельний власник отримує не як земельний власник, а як капіталіст. Це, однак, не та рента, у власному розумінні слова, про яку в нас має йтися.
Поки землею не користуються як засобом виробництва, вона не є капіталом.
К. Маркс та Ф. Енгельс. К. МАРКС. ЗЛИДНІСТЬ ФІЛОСОФІЇ. Відповідь на «Філософію злиднів» пана ПРУДОНА. Розділ другий. МЕТАФІЗИКА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ. § IV. Земельна власність чи земельна рента. Твори. - М.: ДЕРЖАВНЕ ВИДАВНИЦТВО ПОЛІТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, Видання друге, 1955. - Т.4. - С.176.
У практичному житті ми знаходимо не тільки конкуренцію, монополію та їх антагонізм, а й їх синтез, який є не формула, а рух.
Монополія виробляє конкуренцію, конкуренція виробляє монополію. Монополісти конкурують між собою, конкуренти стають монополістами. Якщо монополісти обмежують взаємну конкуренцію у вигляді часткових асоціацій, то посилюється конкуренція між робітниками; і чим більше зростає маса пролетарів по відношенню до монополістів даної нації, тим рознуздання стає конкуренція між монополістами різних націй. Синтез у тому, що монополія може триматися лише тому, що вона постійно входить у конкурентну боротьбу.
К. Маркс та Ф. Енгельс. К. МАРКС. ЗЛИДНІСТЬ ФІЛОСОФІЇ. Відповідь на «Філософію злиднів» пана ПРУДОНА. Розділ другий. МЕТАФІЗИКА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ. § II. Поділ праці та машини. Твори. - М.: ДЕРЖАВНЕ ВИДАВНИЦТВО ПОЛІТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, Видання друге, 1955. - Т.4. - С.166.
